Обговорення проекту Конституції України внесеного Президентом України

Основні положення
проекту Конституції України, внесеного
Президентом України до Верховної Ради України

за матеріалами Проекту Закону про внесення змін до Конституції України
(реєстр. № 4290 від 31.03.2009)

Структура Конституції України у новій редакції:

преамбула;

розділ I «Засади конституційного ладу» (статті 1-23);

розділ II «Права, свободи та обов'язки людини і громадянина» (статті 24-73);

розділ III «Народне волевиявлення» (статті 74-84);

розділ IV «Національні Збори України» (статті 85-111);

розділ V «Президент України» (статті 112-125);

розділ VI «Кабінет Міністрів України» (статті 126-133);

розділ VII «Суд і правосуддя. Прокуратура» (статті 134-145);

розділ VIII «Конституційний Суд України» (статті 146-154);

розділ IX. «Місцеве самоврядування та територіальна організація влади» (статті 155-166);

розділ X «Внесення змін до Конституції України» (статті 167-170);

розділ XI «Прикінцеві положення» (стаття 171);

розділ XII «Перехідні положення» (14 пунктів).

 

Основні положення проекту нової редакції Конституції України зводяться до наступного.

 

Преамбула

Пропонується у преамбулі зазначити, що саме Український народ є творцем Конституції України. Такий підхід кореспондується з конституційно закріпленим принципом народного суверенітету та порядком внесення змін до Конституції України, визначеним Основним Законом держави.

Пропонується у цілому зберегти орієнтири і визначальні цілі, закріплені нині у преамбулі Конституції України. Разом із тим, виходячи із соціального і правового характеру Української держави, вбачається за можливе проголосити таку конституційну мету, як утвердження соціальної справедливості.

Розділ I «Засади конституційного ладу»

Розділ I «Засади конституційного ладу» є змістовним стрижнем Основного Закону держави, що забезпечує найбільш загальний рівень регулювання і встановлює загальні засади усього інституційного комплексу Конституції України.

Пропонується викласти у цьому розділі як засадничі положення щодо суверенітету України, який поширюється на всю її територію, унітарної форми державного устрою, загальних засад її територіального устрою, адміністративно-територіального поділу, що характеризують насамперед принципи єдності і цілісності території України.

Так, систему адміністративно-територіального устрою України складають: громади - міста, містечка, села або об'єднання декількох населених пунктів; райони; області та Автономна Республіка Крим, які є невід'ємними складовими частинами України. Міста з визначеною законом кількістю жителів можуть прирівнюватися за статусом до області або району. Столицею України є місто Київ.

У новій редакції Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, свобода, недоторканність і безпека визнаються найвищою цінністю, а не лише соціальною цінністю, як зазначено у чинній Конституції.

Чітко викладено визначальні положення щодо формулювання принципів організації і здійснення влади в державі, зокрема положення стосовно принципу народного суверенітету та щодо здійснення державної влади в Україні на засадах її розподілу на законодавчу, виконавчу та судову.

Уточнено і суттєво доповнено засадничі характеристики місцевого самоврядування.

Виокремлений принцип верховенства права, що сприятиме застосуванню його в усіх сферах суспільного життя.

Водночас із положенням про найвищу юридичну силу Конституції України закріплено у новій її редакції і принцип законності. При цьому зафіксовано, що закони приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй, а інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України та законів і повинні їм відповідати.

Виходячи з визнання пріоритету міжнародних договорів України щодо актів національного права, у новій редакції Конституції України передбачається, що коли міжнародний договір, згода на обов'язковість якого надана законом, встановлює інші правила, ніж передбачені законом, застосовуються правила міжнародного договору.

Перенесено до цього розділу Конституції України положення, згідно з якими громадянин України не може бути позбавлений її громадянства і права змінити громадянство, не може бути вигнаний за межі України або виданий іншій державі.

Ураховуючи необхідність подальшого становлення і розвитку інститутів громадянського суспільства, у новій редакції Конституції України передбачається інституювати його взаємозв'язки з державою, зазначивши у відповідній статті, зокрема, що держава сприяє утвердженню та розвитку громадянського суспільства.

В окремій статті викладено як засадничі для вільного суспільства гарантії свободи політичної діяльності, а саме: насильство не може бути засобом відстоювання політичних інтересів; діяльність політичних партій ґрунтується на вільній конкуренції, повазі до демократичних цінностей. В Україні визнається право на опозиційну діяльність.

Виходячи з концептуальних засад щодо обмеження прав і свобод людини на конституційному рівні, варто передбачити, що підстави для заборони політичної діяльності мають визначатися тільки Конституцією України.

Встановлюється, що Україна самостійно вирішує питання про вступ чи приєднання до міжнародних організацій, політичних та економічних міждержавних об'єднань і вільний вихід із них.

У зв'язку з необхідністю подолання невизначеності у закріпленні державних символів України, фіксуються положення про існуючі сьогодні Державний Прапор України, єдиний Державний Герб України, Державний Гімн України з доповненням про Духовний Гімн України «Боже великий, єдиний, нам Україну храни».

Положення про гривню як грошову одиницю України також закріплюється у розділі I.

Розділ II «Права, свободи та обов'язки людини і громадянина»

Конституційне регулювання суспільних відносин в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.

У такий спосіб виражається «людиноцентричність» Основного Закону України, що притаманно новітнім європейським конституціям.

Однак недостатній рівень утвердження на практиці прав і свобод людини і громадянина, їх юридичного гарантування, декларативність деяких положень розділу II чинної Конституції України потребують оптимізації відповідного їх правового регулювання. Тому суттєво уточнено та доповнено положення більшості статей цього розділу.

Одночасно дотримана послідовність конституційної регламентації громадянських, політичних, соціальних, економічних, культурних, екологічних прав, гарантій цих прав, а також обов'язків громадян.

Окремо закріплюється принцип, що всі люди від народження є вільними і рівними у своїй гідності і правах та принцип рівності громадян перед законом і судом.

Змінений розділ II містить чіткі положення щодо обмежень прав і свобод людини і громадянина із зазначенням безпосередньо в Конституції України мети їх застосування (принцип пропорційності). Конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України; такі обмеження мають бути пропорційними до встановленої законом мети і необхідними у демократичному суспільстві.

Серед громадянських прав окремо закріплюється право кожного мати сім'ю та повагу до сімейного життя.

Проектом Конституції України посилено конституційний захист прав дітей, зокрема шляхом встановлення серед іншого прямої заборони втягування дитини у діяльність, шкідливу для моральності та нормального розвитку.

Принциповою новелою у розділі II є закріплення положення щодо обов'язку держави створити умови для ефективного здійснення прав осіб з обмеженими фізичними можливостями на самостійність, соціальну інтеграцію та повноцінну участь у суспільному житті. У разі прийняття нової редакції Конституції України, ця стаття стане визначальною конституційною гарантією для осіб з обмеженими фізичними можливостями та розвитку відповідного законодавства.

Підвищено конституційні гарантії реалізації та захисту конституційних прав і свобод, у тому числі через їх судовий захист. Зокрема, закріплюється право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Посиленню конституційних гарантій прав і свобод людини і громадянина має сприяти закріплення положень щодо унеможливлення засудження до смертної кари, скорочення до двадцяти чотирьох годин замість сімдесяти двох часу для перевірки судом обґрунтованості застосування тримання під вартою як тимчасового запобіжного заходу.

Також конкретизовано регламентацію питання захисту від втручання у приватне життя людини, зокрема передбачено, що кожному гарантується, крім раніше передбачених видів таємниць, ще й таємниця електронної та іншої кореспонденції.

Важливо, що на конституційному рівні визначено обмеження, які можуть встановлюватися законом для реалізації права на свободу пересування та вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію країни. Зокрема, ці права можуть бути обмежені виключно в інтересах національної безпеки, громадського порядку, запобігання чи розкриття злочину, охорони здоров'я, моральності населення або захисту прав і свобод інших людей.

На конституційному рівні визначено, що засновниками та членами політичних партій можуть бути громадяни України.

Розширений перелік інших політичних прав громадян України, зокрема, закріплено право громадян брати участь в управлінні не лише державними, а і місцевими справами, а також додатково інституйовано право реалізовувати народну і місцеву ініціативу.

Передбачено, що у випадках поліпшення становища особи можна надати відповідному приписові зворотної дії в часі, а не лише тоді, коли вони пом'якшують чи скасовують юридичну відповідальність особи.

Передбачено також застосування положень цього розділу до юридичних осіб, зареєстрованих в Україні, якщо права і свободи та їх юридичні гарантії за своїм змістом можуть бути на них поширені.

Розділ III «Народне волевиявлення»

Зміст цього розділу спрямований на забезпечення реалізації принципу народного суверенітету, який є, зокрема, правовою основою народовладдя, у тому числі формування представницьких органів державної влади та органів місцевого самоврядування, функціонування державного механізму.

Чинна редакція цього розділу Конституції потребує істотних змін з метою усунення прогалин у конституційному регулюванні інститутів безпосередньої демократії, зокрема, щодо визначення форм народного волевиявлення, уточнення принципів реалізації виборчих прав і права на участь у референдумі, обсягів активного і пасивного виборчого права на загальнонаціональних і місцевих виборах, реалізації народних та місцевих ініціатив тощо.

Розширено наявний перелік форм народного волевиявлення. З цією метою пропонується запровадити інститути народної законодавчої ініціативи, а також інститут місцевої ініціативи.

Доповнено та розкрито зміст принципів виборчого права, спрямованих на зміцнення гарантії реалізації та захисту конституційних виборчих прав громадян України.

Вибори є прямими і відбуваються на основі загального і рівного виборчого права шляхом таємного голосування. Усі виборці мають однакову кількість голосів на виборах і голосують особисто.

Вибори є вільними. Виборці самостійно вирішують питання щодо їх участі у виборах. Виборцям гарантуються умови для вільного формування своєї волі та її вільного виявлення під час голосування.

Вибори є періодичними і проводяться у визначені Конституцією України строки та відповідно до закону.

Вирішено питання щодо розведення у часі різних видів виборів - виборів Президента України, народних депутатів, виборів до органів місцевого самоврядування шляхом встановлення заборони на одночасне їх проведення.

Положення щодо особливостей реалізації загального та рівного активного виборчого права на місцевих виборах пропонується зафіксувати у цьому розділі, передбачивши, зокрема, що право голосу на місцевих виборах і референдумах мають громадяни України, які належать до відповідних громад.

Розділ доповнено положенням про неможливість балотування на виборах певних категорій посадових осіб - суддів, прокурорів, слідчих, військовослужбовців та інших, чия діяльність має бути виключно позаполітичною (принцип невиборності).

Дістало визначення на конституційному рівні питання предмета референдумів (як всеукраїнського, так і місцевих) з урахуванням того, що рішення, ухвалені за наслідками реалізації такої форми народного волевиявлення, мають бути обов'язковими.

Визначено, що рішення на всеукраїнському, місцевому референдумі ухвалюються абсолютною більшістю голосів за умови участі у голосуванні більшості громадян, які мають право голосу.

Уточнено коло питань, стосовно яких проведення референдуму є обов'язковим, а також питання, з яких проведення референдуму не допускається.

Так, встановлюється, що виключно всеукраїнським референдумом остаточно вирішується питання щодо зміни території України, передачі Україною здійснення частини своїх прав міждержавним об'єднанням.

Предметом місцевого референдуму, який може проводитися громадою (чи громадами) як базовим суб'єктом місцевого самоврядування, є вирішення відповідно до Конституції України та законів питань місцевого значення.

Окремо передбачено інститут народної законодавчої ініціативи, визначено, що законопроекти можуть бути внесені до парламенту (і розглядаються позачергово) на вимогу не менш як ста тисяч громадян України, які мають право голосу. За народною ініціативою на вимогу не менш як півтора мільйона громадян України, які мають право голосу, до Національних Зборів України може бути поданий законопроект про внесення змін до Конституції України або про нову редакцію Конституції України.

Установлено, що в умовах воєнного або надзвичайного стану народне волевиявлення не здійснюється.

Розділ IV «Національні Збори України»

Національні Збори України - Парламент України є єдиним органом законодавчої влади.

Національні Збори України складаються із двох палат - Палати депутатів і Сенату.

Загальний склад Палати депутатів - триста народних депутатів, які обираються строком на чотири роки.

До загального складу Сенату входять по три сенатори, які обираються на шість років в Автономній Республіці Крим, кожній області, місті Києві, а також у громадах, які за статусом прирівняні до області. До складу Сенату також входять колишні Президенти України, крім тих, які усунуті з поста в порядку імпічменту.

Народним депутатом може бути обраний громадянин України, який має право голосу. Сенатором може бути обраний громадянин України, який на день виборів має право голосу і досяг тридцяти п'яти років. Народні депутати і сенатори обираються громадянами України, які мають право голосу, на основі загального, рівного і прямого виборчого права шляхом таємного голосування.

Кожні два роки переобираються по одному сенатору, обраному в Автономній Республіці Крим, кожній області, місті Києві, а також у громадах, які за статусом прирівняні до області.

Палата депутатів ухвалює рішення про затвердження персонального складу Кабінету Міністрів України та Програми його діяльності; ухвалює рішення про недовіру Кабінету Міністрів України, про відставку Прем'єр-міністра України, інших членів Кабінету Міністрів України; здійснює контроль за діяльністю Кабінету Міністрів України відповідно до Конституції України, контроль за виконанням Державного бюджету України.

Палата депутатів: затверджує рішення про надання Україною позик і економічної допомоги іноземним державам та міжнародним організаціям; рішення про одержання Україною від іноземних держав, банків і міжнародних фінансових організацій позик, не передбачених Державним бюджетом України, здійснює контроль за їх використанням; призначає на посади та звільняє з посад половину складу Рахункової палати (паритетно із Сенатом), у тому числі Голову Рахункової палати; призначає на посаду та звільняє з посади Уповноваженого Національних Зборів України з прав людини, утворює його територіальні представництва; законом встановлює і змінює межі адміністративно-територіальних одиниць, утворює і ліквідує області та райони, прирівнює громади за статусом області або району; затверджує законом перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації, щорічні програми приватизації об'єктів права державної власності; визначає законом правові засади вилучення об'єктів права приватної власності.

Сенат: призначає вибори Президента України, вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, депутатів обласних, Київської міської, районних рад, рад громад, голів громад; достроково припиняє за поданням Президента України повноваження Верховної Ради Автономної Республіки Крим за наявності висновку Конституційного Суду України про порушення нею Конституції України, обласних, районних рад, рад громад, голів громад з підстав, визначених Конституцією України та законом.

Сенат за поданням Президента України затверджує його рішення, що стосуються оборони і безпеки держави, а також вирішує інші питання, в тому числі кадрового характеру, що не повинні мати зайву політизацію. Так, Сенат призначає на посади та звільняє з посад за поданням Президента України Голову та інших членів Центральної виборчої комісії України, Голову Національного банку України, Голову та державних уповноважених Антимонопольного комітету України, керівників та членів інших органів державного регулювання; надає згоду на призначення на посади Президентом України Генерального прокурора України, Голови Служби безпеки України, Голови Служби зовнішньої розвідки України, Голови Національного бюро розслідувань України, керівників інших державних органів, які здійснюють досудове слідство; призначає та звільняє половину складу (паритетно з Президентом України) Ради Національного банку України, Національної ради з питань телебачення і радіомовлення.

Палати здійснюють також інші повноваження, передбачені Конституцією України.

Усі рішення кожна з палат ухвалює на своїх засіданнях, що проводяться окремо. Встановлюється кворум для засідань палат - не менше половини від їх загального складу, рішення ухвалюються більшістю від загального складу палати, крім випадків, передбачених Конституцією України. Порядок діяльності палат Національних Зборів України визначається Конституцією України та регламентами палат.

Повноваження Палати депутатів припиняються у день відкриття першого засідання новообраної Палати депутатів.

Повноваження Палати депутатів припиняються достроково від дня видання указу Президента України про її розпуск.

Палата депутатів може бути розпущена Президентом України. Для ухвалення такого рішення Президент України оголошує консультації з головами обох палат Національних Зборів України, Прем'єр-міністром України та головами фракцій у Палаті депутатів.

Право законодавчої ініціативи у Національних Зборах України належить народним депутатам, сенаторам, Кабінету Міністрів України, Президентові України, не менш як ста тисячам громадян України, які мають право голосу.

Законопроекти вносяться для розгляду до Палати депутатів. Розгляд законопроекту Палатою депутатів передбачає прийняття його основних положень постатейно і прийняття закону в цілому. Закон, прийнятий Палатою депутатів, протягом п'яти днів передається Головою Палати депутатів до Сенату.

Сенат після отримання закону протягом п'ятнадцяти днів сесії ухвалює закон або відхиляє його. Закон, щодо якого Сенат протягом встановленого строку не ухвалить рішення, вважається ухваленим Сенатом. Якщо Сенат прийняв постанову про відхилення закону, Палата депутатів може повторно прийняти його більшістю від її загального складу.

Закон, ухвалений Сенатом або прийнятий повторно Палатою депутатів, Голова Палати депутатів невідкладно підписує і надсилає Президентові України.

Президент України протягом п'ятнадцяти днів після отримання закону підписує його або застосовує щодо закону право вето, повертаючи його зі своїми пропозиціями до Палати депутатів для нового розгляду. Якщо Президент України протягом встановленого строку не повернув закон до Палати депутатів, закон має бути підписаний Президентом України.

Якщо повернений Президентом України з пропозиціями для нового розгляду до Палати депутатів закон буде знову прийнятий не менш як двома третинами від її загального складу, Президент України протягом десяти днів підписує такий закон.

Підписаний Президентом України закон невідкладно офіційно опубліковується. Закон набуває чинності через десять днів після його офіційного опублікування, якщо інше не передбачено самим законом, але не раніше дня його опублікування.

Повноваження народних депутатів припиняються одночасно з припиненням повноважень Палати депутатів; повноваження сенатора припиняються у день завершення строку, на який він був обраний. Інститут так званого імперативного мандата не передбачений.

Конституційно обмежується обсяг недоторканності: народний депутат без згоди Палати депутатів, сенатор без згоди Сенату не може бути затриманий чи заарештований. Проте притягнення до кримінальної відповідальності здійснюється у загальному порядку, аж до набрання законної сили обвинувального вироку щодо нього, що тягне припинення повноважень народного депутата чи сенатора.

У такому ж обсязі встановлено недоторканність Уповноваженого Національних Зборів України з прав людини, що має додатково і суттєво сприяти його правозахисній діяльності: без згоди Палати депутатів він не може бути затриманий чи заарештований до набрання законної сили обвинувальним вироком щодо нього.

Розділ V «Президент України»

Президент України - Глава держави. Президент України представляє державу і забезпечує її правонаступництво.

Президент України є гарантом забезпечення суверенітету, територіальної цілісності і безпеки держави, додержання Конституції України, прав і свобод людини і громадянина.

Президент України сприяє взаємодії державних органів, органів місцевого самоврядування.

Президент України обирається всенародно на прямих виборах строком на п'ять років. Одна і та ж особа не може бути Президентом України більше ніж два строки підряд.

Президент України здійснює керівництво у сферах зовнішньополітичної діяльності, оборони і безпеки держави, є Верховним Головнокомандувачем Збройних Сил України, Головою Ради національної безпеки та наділений відповідними повноваженнями.

Так, Президент України: ухвалює рішення про визнання іноземних держав; укладає міжнародні договори України, уповноважує на укладення міжнародних договорів від імені України; призначає та звільняє глав дипломатичних представництв України; приймає вірчі та відкличні грамоти акредитованих при ньому дипломатичних представників; призначає на посади та звільняє з посад вище командування Збройних Сил України, інших військових формувань; ухвалює рішення про введення воєнного чи надзвичайного стану в Україні або в окремих її місцевостях, про загальну або часткову мобілізацію, про оголошення окремих місцевостей зонами надзвичайної екологічної ситуації, про надання військової допомоги іноземним державам, про направлення підрозділів Збройних Сил України, інших військових формувань до іноземної держави чи про допуск підрозділів збройних сил іноземних держав на територію України - з наступним затвердженням відповідних указів Сенатом; призначає на посади за згодою Сенату та звільняє з посад Генерального прокурора України, а також Голову Служби безпеки України, Голову Національного бюро розслідувань України, керівників інших державних органів, які здійснюють досудове слідство, Голову Служби зовнішньої розвідки України; скасовує акти Кабінету Міністрів України з питань зовнішньополітичної діяльності, оборони і безпеки держави після консультацій з Прем'єр-міністром України.

Президент України призначає всеукраїнський референдум відповідно до Конституції України; звертається з посланнями до Українського народу та із щорічними і позачерговими посланнями до Національних Зборів України про внутрішнє і зовнішнє становище України; призначає вибори народних депутатів, сенаторів у строки, передбачені Конституцією України; утворює суди у встановленому законом порядку та визначає судові округи; здійснює інші повноваження, передбачені Конституцією України.

Передбачається, що координаційним органом з питань зовнішньополітичної діяльності, оборони і безпеки держави, що координує і контролює діяльність органів виконавчої влади у цих сферах, є Рада національної безпеки України на чолі з Президентом України.

До складу Ради національної безпеки України входять за посадою Прем'єр-міністр України, Міністр закордонних справ України, Міністр оборони України, Міністр внутрішніх справ України, Міністр юстиції України, Голова Служби безпеки України, Голова Служби зовнішньої розвідки України, а також інші посадові особи, визначені Президентом України. У засіданнях Ради національної безпеки України можуть брати участь голови палат Національних Зборів України.

Рішення Ради національної безпеки України вводяться в дію указами Президента України.

Унаслідок переходу до двопалатної побудови парламенту імпічмент набуватиме класичного вигляду, коли рішення про звинувачення Президента України ухвалюється нижньою палатою, а рішення про усунення його з поста - Сенатом.

Розділ VI «Кабінет Міністрів України»

Кабінет Міністрів України - Уряд України - є вищим органом у системі органів виконавчої влади.

Уряд забезпечує та є відповідальним за здійснення внутрішньої і зовнішньої політики держави на виконання Конституції України та законів, указів Президента України.

До складу Кабінету Міністрів України входять Прем'єр-міністр України, Віце-прем'єр-міністр України, міністри.

Допускається сумісність мандата народного депутата з посадою члена Кабінету Міністрів України.

Весь склад Кабінету Міністрів України формується у парламентський спосіб - Палатою депутатів, яка наділена широкими повноваженнями щодо контролю за діяльністю Уряду і перед якою він відповідальний.

Для сформування Кабінету Міністрів України Президент України доручає кандидату на посаду Прем'єр-міністра України, уповноваженому політичною партією, яка за підсумками виборів до Палати депутатів отримала найбільшу кількість депутатських мандатів, сформувати та внести у двадцятиденний строк на розгляд Палати депутатів пропозиції щодо персонального складу Кабінету Міністрів України разом з Програмою діяльності Кабінету Міністрів України. Палата депутатів у десятиденний строк після внесення пропозицій щодо персонального складу Кабінету Міністрів України та Програми діяльності Кабінету Міністрів України ухвалює рішення про затвердження персонального складу Кабінету Міністрів України та Програми діяльності Кабінету Міністрів України.

Якщо у визначений строк Палата депутатів не затвердила персональний склад Кабінету Міністрів України і Програму його діяльності, Президент України у триденний строк доручає кандидату на посаду Прем'єр-міністра України, уповноваженому політичною партією, яка за підсумками виборів до Палати депутатів отримала другу за чисельністю кількість депутатських мандатів, сформувати та внести у двадцятиденний строк на розгляд Палати депутатів пропозиції щодо персонального складу Кабінету Міністрів України разом з Програмою діяльності Кабінету Міністрів України. Питання розглядається Палатою депутатів і відповідні рішення ухвалюються у такий же строк і в такому ж порядку, як зазначено вище.

Якщо і після цього у десятиденний строк після внесення відповідних пропозицій Палата депутатів не затвердила персональний склад Кабінету Міністрів України і Програму його діяльності, Президент України визначає кандидата на посаду Прем'єр-міністра України, якому доручає у тридцятиденний строк внести до Палати депутатів пропозиції щодо персонального складу Кабінету Міністрів України та Програму діяльності Кабінету Міністрів України.

Уразі якщо у десятиденний строк після внесення цих пропозицій Палата депутатів (втретє) не затвердила персональний склад Кабінету Міністрів України і Програму діяльності Кабінету Міністрів України, Президент України розпускає Палату депутатів і призначає позачергові вибори до Палати депутатів.

Кабінет Міністрів України заявляє про відставку перед новообраною Палатою депутатів на її першому засіданні.

Ухвалення Палатою депутатів рішення про недовіру Кабінету Міністрів України має наслідком відставку Кабінету Міністрів України.

Прем'єр-міністр України має право заявити Палаті депутатів про свою відставку. У цьому разі рішення щодо відставки Прем'єр-міністра України ухвалюється Палатою депутатів. Відставка Прем'єр-міністра України має наслідком відставку всього складу Кабінету Міністрів України.

Кабінет Міністрів України у разі його відставки продовжує діяти до набуття повноважень новосформованим складом Кабінету Міністрів України.

Кабінет Міністрів України: утворює, реорганізовує та ліквідовує відповідно до закону міністерства, інші центральні органи виконавчої влади; призначає на посади та звільняє з посад за поданням Прем'єр-міністра України керівників центральних органів виконавчої влади, які не є членами Кабінету Міністрів України; скасовує акти міністерств, інших центральних органів виконавчої влади; здійснює інші повноваження, визначені Конституцією України та законами.

Урегульовано, що Кабінет Міністрів України ухвалює рішення на засіданнях більшістю від його персонального складу шляхом голосування.

Організація, повноваження і порядок діяльності Кабінету Міністрів України, міністерств, інших органів виконавчої влади визначаються Конституцією України та законами.

Розділ VII «Суди і правосуддя»

Нова редакція Конституції України має створити конституційну основу для реформування судової системи. При збереженні більшості приписів чинної Конституції України розділ потребує відповідних доповнень і уточнень насамперед з тим, щоб його зміст повніше розкривав сутність таких інститутів, як суд і правосуддя.

Крім того, у зв'язку із змінами щодо визначення функцій органів прокуратури, вбачається необхідним викласти в одному розділі положення щодо організації судової влади і органів прокуратури.

Юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають в Україні. Суди не можуть ухвалювати рішення на виконання повноважень інших органів чи посадових осіб, крім випадків, визначених законом.

Система судів загальної юрисдикції в Україні будується за принципами спеціалізації, територіальності та інстанційності.

Верховний Суд України є вищою судовою інстанцією, що забезпечує однакове застосування норм права усіма судами загальної юрисдикції. Судами касаційної інстанції в системі судів загальної юрисдикції є вищі спеціалізовані суди. Відповідно до закону діють апеляційні та місцеві суди. При цьому встановлюється, що суд не може виконувати функції різних інстанцій в одній справі.

Засади, порядок утворення судів і визначення судових округів встановлюються законом. Суди утворюються, межі судових округів визначаються Президентом України.

У громадах у визначених законом випадках та порядку правосуддя здійснюється виборними мировими суддями. Вимоги до мирового судді, порядок його обрання, звільнення, умови діяльності встановлюються законом.

Суддя призначається безстроково. На посаду судді може бути призначений за результатами конкурсу громадянин України, не молодший двадцяти семи років, який має вищу юридичну освіту, володіє державною мовою, пройшов підготовку для роботи суддею у закладі спеціальної підготовки суддів та склав кваліфікаційний іспит. Додаткові вимоги до окремих категорій суддів щодо стажу та їх фахового рівня встановлюються законом.

Суддів Верховного Суду України та суддів вищих спеціалізованих судів призначає на посади і звільняє з посад Сенат за поданням Вищої ради юстиції, суддів інших судів призначає на посади та звільняє з посад Президент України за поданням Вищої ради юстиції в порядку, встановленому законом.

Голови судів та їх заступники обираються на посади зі складу суддів відповідного суду та звільняються з посад зборами суддів цього суду шляхом таємного голосування.

Суддям гарантується недоторканність, обсяг якої визначається Конституцією України. Суддя не може бути без згоди Сенату затриманий чи заарештований.

Повноваження судді можуть бути зупинені Вищою радою юстиції України у разі обвинувачення судді у вчиненні злочину або для усунення порушення вимог щодо несумісності.

Вища рада юстиції України: вносить подання про звільнення з посад та припиняє повноваження суддів у випадках, передбачених Конституцією України; приймає рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності суддів.

Вища рада юстиції України складається із шістнадцяти членів. З'їзди суддів України призначає вісім членів Вищої ради юстиції України, Президент України, Сенат призначають по чотири члени Вищої ради юстиції України з числа суддів у відставці. Члени Вищої ради юстиції України здійснюють свої повноваження на постійній основі і не можуть перебувати на посадах судді, прокурора чи займатися адвокатською практикою.

Питання, що належать до повноважень Вищої ради юстиції України, розглядаються на її пленарних засіданнях, засіданнях Кваліфікаційної комісії суддів та Дисциплінарної комісії суддів, що утворюються у Вищій раді юстиції з числа її членів. У цих засіданнях можуть брати участь Голова Верховного Суду України, Міністр юстиції України, Генеральний прокурор України.

Генеральний прокурор України призначається на посаду Президентом України за згодою Сенату та звільняється з посади Президентом України з підстав, встановлених законом.

Із повноважень прокуратури України виключено нагляд за додержанням прав і свобод людини і громадянина, додержанням законів із цих питань органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими особами, а також здійснення досудового слідства.

Розділ VIII «Конституційний Суд України»

Положення цього розділу зазнали змін у частині порядку утворення Конституційного Суду України та визначення обсягу його повноважень.

Суддя Конституційного Суду України призначається за поданням Президента України рішенням Сенату, що ухвалюється не менш як двома третинами від його загального складу, строком на дев'ять років без права бути призначеним повторно.

Суддя Конституційного Суду України звільняється з посади Сенатом за поданням Президента України. Рішення про звільнення з посади судді Конституційного Суду України з таких підстав, як порушення суддею вимог щодо несумісності, порушення суддею присяги ухвалюється Сенатом не менш як двома третинами від його загального складу.

Закріплюється текст присяги судді Конституційного Суду України, зі складенням якої на пленумі Конституційного Суду України він набуває повноважень.

Питання, що належать до повноважень Конституційного Суду України, розглядаються пленумом Конституційного Суду України і на засіданнях його палат. Обидві палати Конституційного Суду України утворюються пленумом Конституційного Суду України у складі дев'яти суддів Конституційного Суду України кожна. На засіданнях палат Конституційного Суду України розглядаються конституційні скарги осіб.

Конституційний Суд України за конституційною скаргою особи ухвалює рішення щодо відповідності Конституції України (конституційності) закону, на основі якого судом загальної юрисдикції ухвалено остаточне рішення, що стосується її конституційних прав і свобод, і якщо вона вважає, що закон, який було застосовано при вирішенні цієї справи, суперечить Конституції України.

Конституційний Суд України приймає рішення про офіційне тлумачення Конституції України та про відповідність Конституції України (конституційність) законів України, актів палат Національних Зборів України, актів Президента України і актів Кабінету Міністрів України.

Конституційний Суд України дає висновки: про відповідність Конституції України (конституційність) міжнародних договорів, що вносяться до Національних Зборів України для надання згоди на їх обов'язковість; про відповідність Конституції України (конституційність) питань, які пропонуються для винесення на всеукраїнський референдум; щодо додержання встановленої Конституцією України процедури розслідування і розгляду справи про усунення Президента України з поста в порядку імпічменту; щодо порушень Конституції України Верховною Радою Автономної Республіки Крим.

Рішення та висновки Конституційного Суду України є обов'язковими, остаточними і не можуть бути оскаржені.

Закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність від дня офіційного оприлюднення рішень Конституційного Суду України про їх неконституційність.

Розділ IX «Місцеве самоврядування та територіальна організація влади»

Місцеве самоврядування визначається як право і спроможність жителів громад здійснювати в інтересах місцевого населення регулювання і управління суспільними справами місцевого значення у межах, визначених Конституцією України і законами.

Громадою є адміністративно-територіальна одиниця та сукупність громадян України, які проживають на її території. До складу громади не можуть входити інші громади.

Місцеве самоврядування здійснюється жителями громад як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування - власні представницькі органи місцевого самоврядування, голів громад, представницькі органи місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси громад та їх виконавчі органи.

Представницьким органом місцевого самоврядування є рада громади. Депутати ради громади обираються строком на чотири роки жителями громади, які мають право голосу. Депутатом ради громади може бути обраний житель цієї громади, який має право голосу.

Голова громади головує на засіданнях ради громади, очолює виконавчий орган ради громади, який формується за його поданням радою громади. Голова громади обирається на строк повноважень ради громади жителями громади, які мають право голосу. Головою громади може бути обраний житель цієї громади, який має право голосу.

Громади безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування відповідно до закону затверджують статут громади, управляють майном, що є в комунальній власності; затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку і контролюють їх виконання; затверджують місцеві бюджети і контролюють їх виконання; встановлюють місцеві податки, збори, обов'язкові платежі; забезпечують проведення місцевих референдумів та реалізацію їх результатів; утворюють, реорганізують та ліквідують комунальні підприємства, організації та установи, а також здійснюють контроль за їх діяльністю; вирішують у межах закону інші питання, які не вилучені зі сфери їхньої компетенції і вирішення яких не покладено на інші органи.

Громади безпосередньо або через утворені ними ради можуть ухвалювати в межах своєї компетенції для більш ефективної її реалізації спільні рішення.

Рада громади має право в порядку, передбаченому законом, передавати за договором окремі свої повноваження іншим радам.

Органами місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси громад, є районні, обласні ради, їх виконавчі комітети. Депутати цих рад обираються строком на чотири роки жителями громад, які мають право голосу, в межах району, області. Депутатом районної, обласної ради може бути обраний житель громади в межах відповідно району, області, який має право голосу.

Районна, обласна рада затверджує районний, обласний бюджет, районні, обласні програми соціально-економічного та культурного розвитку, раціонального природокористування, охорони довкілля та контролює їх виконання; здійснює відповідно до закону управління об'єктами спільної власності громад; вирішує відповідно до закону питання щодо використання природних ресурсів місцевого значення; ухвалює рішення про організацію територій та об'єктів природно-заповідного фонду місцевого значення та інших територій, що підлягають особливій охороні; вирішує питання розвитку закладів освіти, культури, охорони здоров'я; ухвалює рішення щодо забезпечення охорони правопорядку та громадської безпеки; ініціює введення надзвичайного стану та встановлення зон надзвичайної екологічної ситуації у відповідних місцевостях; вирішує інші питання, віднесені законами до її повноважень.

Районна, обласна рада також здійснює повноваження, передані їй за договором радою громади в порядку, передбаченому законом.

Районна, обласна рада обирає зі свого складу голову відповідної ради, формує виконавчий комітет ради, який очолює призначений радою голова виконавчого комітету.

Органи місцевого самоврядування мають право взаємодіяти при здійсненні повноважень, створювати на добровільних засадах для виконання спільних завдань об'єднання органів місцевого самоврядування, статус яких визначається законом.

Органи місцевого самоврядування мають право на умовах, передбачених законом, здійснювати транскордонне співробітництво з органами місцевого самоврядування інших держав.

Органам місцевого самоврядування можуть бути делеговані відповідно до закону окремі повноваження органів виконавчої влади. Делегування повноважень місцевого самоврядування органам виконавчої влади не передбачається.

Статус Автономної Республіки Крим, установлений чинною Конституцією України, в цілому зберігається.

Автономна Республіка Крим має Конституцію Автономної Республіки Крим, яка приймається Верховною Радою Автономної Республіки Крим та затверджується законом.

Представницьким органом Автономної Республіки Крим є Верховна Рада Автономної Республіки Крим. Депутати Верховної Ради Автономної Республіки Крим обираються жителями громад у межах Автономної Республіки Крим, які мають право голосу, строком на чотири роки. Депутатом Верховної Ради Автономної Республіки Крим може бути обраний житель відповідної громади в межах Автономної Республіки Крим, який має право голосу.

Урядом Автономної Республіки Крим є Рада міністрів Автономної Республіки Крим. Голова Ради міністрів Автономної Республіки Крим призначається на посаду та звільняється з посади Верховною Радою Автономної Республіки Крим.

В Автономній Республіці Крим, областях, місті Києві, містах, які прирівняні за статусом до області, діють глави державних адміністрацій, які призначаються на посаду і звільняються з посади Президентом України.

Глава державної адміністрації в межах відповідної адміністративно-територіальної одиниці: здійснює контроль за додержанням Конституції України, законів, актів Президента України, Кабінету Міністрів України територіальними підрозділами міністерств, інших центральних органів виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, їх посадовими особами; забезпечує взаємодію територіальних підрозділів міністерств, інших центральних органів виконавчої влади і органів місцевого самоврядування.

Глава державної адміністрації в Автономній Республіці Крим здійснює відповідні повноваження також стосовно Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та їх актів.

Глави державних адміністрацій для забезпечення здійснення своїх повноважень можуть утворювати представництва в районах та містах.

 

Розділ X «Внесення змін до Конституції України»

Законопроект про внесення змін до Конституції України або про нову редакцію Конституції України може бути поданий до Національних Зборів України спільним поданням народних депутатів та сенаторів, які становлять не менш як третину від загального складу кожної палати, або за народною ініціативою на вимогу не менш як півтора мільйона громадян України, які мають право голосу.

Законопроект про внесення змін до Конституції України або про нову редакцію Конституції України розглядається Палатою депутатів і попередньо приймається не менш як двома третинами від її загального складу. За умови прийняття постатейно і в цілому не менш як двома третинами від загального складу Палати депутатів законопроект передається до Сенату.

У разі схвалення законопроекту протягом дев'яноста днів Сенатом не менш як двома третинами від його загального складу Президент України ухвалює рішення про призначення всеукраїнського референдуму з прийняття відповідного конституційного закону. Такий референдум може бути проведений не раніше ніж через дев'яносто днів і не пізніше року після схвалення Сенатом законопроекту.

Конституційний закон протягом трьох днів після прийняття у порядку, визначеному Конституцією України, підписує та офіційно опубліковує Президент України. Конституційний закон набуває чинності через п'ятнадцять днів після його офіційного опублікування, якщо інше не передбачено самим законом, але не раніше дня його опублікування.

Конституція України не може бути змінена, якщо зміни передбачають скасування чи обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина.

Розділ XI «Прикінцеві положення»

28 червня є державним святом - Днем Конституції України.

Розділ XII «Перехідні положення»

У перехідних положеннях вирішені, зокрема, питання щодо строків формування державних органів та органів місцевого самоврядування; передбачено, що протягом п'яти років після набуття чинності цією Конституцією існуючі області не можуть бути ліквідовані.




Проект вноситься Президентом України - ЗАКОН УКРАЇНИ "Про внесення змін до Конституції України" (Повна версія)