Безбар’єрність як складова забезпечення прав осіб з інвалідністю та маломобільних груп населення

 За офіційними даними, в Україні понад 6% населення – люди з інвалідністю. У всьому світі прагнуть, щоб ця категорія громадян не зазнавала дискримінації.

Забезпечення реалізації прав і основоположних свобод особам з інвалідністю, їх соціальний захист є складовою діяльності держави, зокрема, України.

Безбар’єрність – це загальний підхід до формування та імплементації державної політики для забезпечення безперешкодного доступу всіх груп населення до різних сфер життєдіяльності.

14 квітня 2021 р. Кабінетом Міністрів України було видано розпорядження № 366-р «Про схвалення Національної стратегії із створення безбар’єрного простору в Україні на період до 2030 року».

Метою Національної стратегії є створення безперешкодного середовища, забезпечення рівних можливостей кожній людині реалізовувати свої права, отримувати послуги на рівні з іншими, шляхом інтегрування фізичної, інформаційної, цифрової, соціальної та громадянської, економічної та освітньої безбар’єрності до всіх сфер державної політики.

Зазначимо, що Національна стратегія зі створення безбар’єрного простору в Україні була розроблена за ініціативи першої леді Олени Зеленської та на виконання Указу Президента України від 3 грудня 2020 року «Про забезпечення створення безбар’єрного простору в Україні».

Безбар’єрність, у відповідності до Національної стратегії — це загальний підхід до формування та імплементації державної політики для забезпечення безперешкодного доступу всіх груп населення до різних сфер життєдіяльності.

 Проте, перед багатьма громадянами України стоїть досить велика кількість «бар’єрів» у реалізації своїх прав та свобод, доступу до публічних послуг та участі у в суспільному житті. Рівень «бар’єрності» в цій частині наявний у різних сферах – громадського життя, тож і вирішення цієї ситуації потребує багаторівневого та широкого погляду, котрий обов’язково повинен враховувати і як наслідок включати в себе абсолютно всі аспекти життя людини у її сучасному вимірі, до прикладу враховувати формат доступності надання адміністративних послуг.

Таким чином, Національна стратегія спрямована на визначення ключових проблем та формування рішень для їх розв’язання або мінімізації.