Всеукраїнський тиждень права або 30 заповідей Загальної декларації прав людини

Мета: утвердження поваги до права та довіри до правників, як правової традиції в українському суспільстві

Становище громадянського суспільства і правової держави в Україні можливе за активної та дієвої участі українського правництва. Кожен представник особисто та кожна правнича державна чи приватна інституція здатна своїм практичним внеском сприяти цьому становленню.

У 1948 році, коли стояло питання про ухвалення Загальної Декларації прав людини її долю вирішували політики і громадські діячі з світовими іменами. Багато в чому від їх позицій, поглядів залежало, буде вона прийнята зараз або рішення відкладуть на роки.

Тепер, ключовими фігурами, що несуть відповідальність за дотримання прав людини в державі стають не стільки політики, скільки представники державної влади, такі, як судді, прокурори, представники виконавчої влади на місцях, вчителі, лікарі і звичайно ж органи ДФС. Люди, що приймають щодня десятки рішень, що стосуються долі людей, віддають накази своїм підлеглим, дії, що оцінюють їх. Тільки від людей залежить, чи діють у нас положення Загальної Декларації, чи захищені люди від свавілля влади, чи відчувають вони себе в цій країні людьми, чиї права захищаються, а гідність поважається.

День прав людини в Україні потрібно розглядати, як можливість накреслити плани для подальшої роботи, а її більш ніж достатньо для всіх: від пересічного громадянина, який мусить відстоювати свою гідність щодня, до Президента держави — гаранта прав і свобод громадян, від податківців, що зобов’язані захищати охоронювані законом права та інтереси платників податків, до законодавців, які повинні приймати закони в інтересах всього суспільства, а не окремих можновладців.

Нагадаємо історію святкування Тижня права. Згідно з Указом Президента України від 08.12.2008 № 1149/2008, враховуючи важливе значення правової освіти в розбудові України як правової держави, з метою виховання у громадян поваги до закону і прав людини, з нагоди 60-ї річниці проголошення Загальної декларації прав людини, започатковано проведення Всеукраїнського тижня права. Він проводиться щороку в тиждень, що включає 10 грудня — День прав людини, який відзначається в пам’ять проголошення Генеральною Асамблеєю ООН у 1948 році Загальної декларації прав людини.

Отже, щороку, починаючи з 2008 року в тиждень, що включає 10 грудня ми святкуємо День прав людини, на рівні окремої людини, груп, організацій, установ, підприємств, тощо. День прав людини, що проходить під гаслом «Гідність і справедливість для всіх нас». Зазвичай святкування Тижня права супроводжується проведенням заходів з популяризації знань про людські права та Загальної декларації прав людини.

Слід зазначити, що Загальна декларація прав людини — це рішення Генеральної Асамблеї ООН, яке є найавторитетнішим джерелом міжнародних норм щодо прав людини. Загальна декларація разом з Міжнародними пактами про права людини іноді позначається як Міжнародний Білль про права людини.

Загальна декларація прав людини прийнята Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року в паризькому палаці Шайо. Її перекладено принаймні 375 мовами й діалектами мов. Декларація була прямим наслідком досвіду Другої світової війни і вперше сформулювала ті права, які повинна мати кожна людина. Вона мала рекомендаційний характер, містила 30 статей, зміст яких був уточнений і розвинутий через інституції міжнародних угод, регіональних та національних конституцій та законів. «Міжнародний Білль про права людини» прийнято Генеральною Асамблеєю у 1966 році по затвердженні двох Міжнародних пактів: «Міжнародного пакту про економічні, соціальні та культурні права» та «Міжнародного пакту про громадянські і політичні права».

Україна ратифікувала ці пакти у 1973 році. Те ж саме зробили понад сто інших країн світу, які зобов’язалися привести своє національне законодавство у відповідність до прописаних у пактах вимог. Міжнародно-правові акти отримали верховенство над внутрішнім законодавством. І це надало можливість громадянину, чиї політичні чи громадянські права порушені, звернутися за захистом безпосередньо до Комітету з прав людини при ООН, якщо він вичерпав можливості захисту, надані національним законодавством. Якщо ж певне право людини не отримало конституційного закріплення з боку держави, воно визнається таким на основі міжнародних актів.

Підсумовуючи наведене, слід відзначити, що Загальна декларація з прав людини направлена, зокрема, на: визнання гiдностi, яка властива всім членам людської сім’ї, рівних і невід’ємних їх прав та є основою свободи, справедливості та загального миру; охорону прав людини силою закону; сприяння розвиткові дружніх відносин між народами.

Державна податкова інспекція у м. Лисичанську