Лисичанська громада не просто вистояла - вона продовжила жити, працювати й підтримувати людей
- Луганська ОДА інформує
- 19.01.2026
2025-й для Лисичанської громади став періодом трансформації та кристалізації нової моделі управління. Позбавлена фізичного доступу до рідної території, громада не просто виживала – вона працювала, консолідувалася та будувала основи для майбутнього.
Цей досвід став унікальним кейсом стійкості, де ключовими активами виявилися не адміністративні будівлі, а соціальний капітал, налагоджені зв'язки та чітке стратегічне бачення.
СИСТЕМНА ЛОГІСТИКА ДЛЯ ОБОРОНИ: БЮДЖЕТНИЙ ПРІОРИТЕТ
Фінансова підтримка Збройних Сил України перестала бути окремим благодійним напрямом і перетворилася на центральну ланку бюджетної політики. Сума у 121 мільйон 766 тисяч гривень – це результат цільового планування.
Кожна гривня була спрямована на закриття конкретних дефіцитів у 12 військових частинах ЗСУ, Луганському ТЦК та СП та підрозділах СБУ на сході. Реальним наповненням цих трансфертів стали критичні для сучасного бою засоби та матеріали: безпілотники, засоби зв'язку, транспорт та енергетичне обладнання.
Лисичанська громада трансформувалася з територіальної одиниці в важливого логістичного оператора тилу. Ця роль вимагала глибокого моніторингу потреб фронту, налагоджених каналів комунікації та механізмів прозорого закупівельного процесу.
СОЦІАЛЬНИЙ НАПРЯМ: ІНВЕСТИЦІЇ В ЛЮДСЬКИЙ КАПІТАЛ
У контексті триваючої війни соціальні виплати перестають бути лише матеріальною допомогою, перетворюючись на інструмент соціальної єдності та психологічної підтримки. Виділення 8 мільйонів 818 тисяч гривень для понад тисячі осіб – це структурована політика, спрямована на різні вразливі категорії.
Ця підтримка виконує кілька ключових функцій: пом'якшує економічну нестабільність, формує відчуття справедливості та визнання заслуг. Системність виплат створює передбачуваність і відчуття стабільності в абсолютно непередбачуваних життєвих обставинах, не даючи відчути себе покинутими тим, хто несе найважчий тягар.
ЖИТЛО: ВІД ШЕЛТЕРІВ ДО ІНТЕГРАЦІЇ
Першочергове завдання – надати дах над головою – громада виконувала через мережу шелтерів у Києві та Войнівці, забезпечивши прихистком понад 1600 переміщених осіб. Проте найважливішим став органічний перехід від тимчасових рішень до організації повноцінних соціальних центрів.
Створення на базі шелтеру малого групового будинку «Світанок» та дитячого будинку сімейного типу (по 10 дітей у кожному) свідчить про розуміння, що діти потребують не лише житла, але й стабільного, безпечного середовища.
Суттєвим кроком стало впровадження програми часткової компенсації першого внеску за «єОселею» – до 30%, але не більше 180 тисяч гривень. Це вже не допомога для виживання, а інструмент відбудови життя, спрямований на активних громадян.
Паралельна робота з програмою «єВідновлення» формує комплексний підхід до житлового питання.
ПСИХОЛОГІЧНА ВІДБУДОВА: ДІТИ, МОЛОДЬ ТА РЕАБІЛІТАЦІЯ
Турбота про наймолодше покоління стала окремим пріоритетом. Оздоровлення та відпочинок 620 дітей – це прямий внесок у їхню психоемоційну стабільність.
Такі заходи допомагають запобігти вигоранню та підтримати почуття нормального дитинства.
Медична реабілітація, якою скористалися понад 600 осіб, перетворилася з суто медичної послуги на комплексну програму соціальної реінтеграції. Створення «Палати героя», кабінету ментального здоров'я та партнерство з центром Superhumans демонструють розуміння комплексного характеру наслідків війни.
ВИСНОВКИ ТА ОРІЄНТИРИ НА 2026 РІК
Досвід 2025 року довів, що місцеве самоврядування може залишатися ефективним навіть у надзвичайно складних умовах. Головними елементами нової моделі управління стали:
• Чітка пріоритизація: оборона як абсолютний пріоритет, що фінансується системно.
• Еволюція допомоги: перехід від разових виплат до інвестицій у людський потенціал.
• Стратегічне планування: впровадження довгострокових інструментів для конструювання майбутнього.
Плани на 2026 рік – закономірне розширення цих принципів. Стабілізація роботи шелтерів, супровід компенсацій, розвиток реабілітації та фокус на молоді – це кроки до перетворення моделі виживання в модель відбудови.
Лисичанська МВА продемонструвала, що основою громади є люди, їхня згуртованість та готовність діяти спільно. Цей досвід задає нові практичні рамки для місцевої влади в умовах війни, повертаючи її до базового завдання: вирішувати реальні потреби людей та створювати умови для їхнього життя.